За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Вадим Голодний на позиції. Владислава Голодна
Вадим Голодний народився 7 травня 1972 року в селі Ставниця Летичівського району Хмельницької області. Все своє життя він прожив у Старій Синяві, де навчався, працював, створив родину. Загинув 30 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Бояро-Лежачі на Сумщині.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла донька полеглого військовослужбовця Владислава Голодна.
З її слів, із ранніх років батько відзначався щирістю, добротою та готовністю допомогти кожному.
"Активний, товариський, спортивний і працьовитий — саме так його пам’ятають друзі та знайомі. Любов до рідної землі, відповідальність і повага до старших, які прищепила йому родина, стали міцним підґрунтям для його подальшого життя".
Владислава Голодна зазначила, що батько був не лише добропорядним громадянином, а й активним учасником громадсько-політичного життя. За фахом — електрик.
"З 2014 року долучився до волонтерської діяльності. Він виховав мене та сестру, тішився онукою, був опорою для своєї родини та прикладом для сім’ї".
Вадим Голодний із доньками Вікторією та Владиславою на залізничному вокзалі, Хмельницький. Владислава Голодна
Донька військового розповіла, що 17 травня 2022 року Вадим Голодний добровольцем став до лав Збройних сил України.
"Служив солдатом, водієм 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 1-ої штурмової роти військової частини А4945. Захищав Україну на різних напрямках фронту — під Бахмутом, у Запорізькій, Херсонській та Харківській областях. Попри поранення й лікування у шпиталях, завжди повертався до побратимів, бо вважав це своїм обов’язком".
Жінка зазначила, що 30 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання на лінії зіткнення біля населеного пункту Бояро-Лежачі Конотопського району Сумщини, батько загинув.
"Під час спецоперації їх група з п’яти воїнів потрапила під потужний обстріл. Всі були поранені. Будучи найстаршим у групі, батько віддав наказ побратимам відходити та рятувати важкопоранених: "Ви — молоді, вам ще жити, одружуватися… Я пожив, тому залишаюся прикривати відхід". Він до останнього вів нерівний бій, тримаючи кулемет і прикриваючи своїх. Його самопожертва врятувала життя іншим".
Зі слів доньки захисника, за мужність і відданість Батьківщині Вадим Голодний був нагороджений Орденом "За мужність" ІІІ ступеня та медаллю "Ветеран війни".
"Разом із сестрою ми створили петицію на сайті президента України з проханням присвоїти йому звання Героя України (посмертно). Кожен підпис під петицією — це не лише вияв вдячності конкретному воїну, а й вшанування усіх українських захисників, які віддали життя за свободу нашої держави".
Вадим Голодний був нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня та медаллю “Ветеран війни”. Владислава Голодна
Владислава Голодна зазначила, що батько мріяв про мирне небо для дітей та онуків, про спокійне життя серед родини.
"Та понад усе він хотів бачити Україну вільною і незалежною. Його життя і подвиг стали уособленням мужності, любові до Батьківщини та самопожертви".
