За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Фотоальбом родини військових Богдана та Анни, які одружили в укритті у 2022 році, березень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький"Нам стало відомо, що є така можливість, щоб нас розписав командир батальйону, бо в нього були такі повноваження. Оскільки я була юристом в цій частині, то почала дізнаватись, можливо, в нас ще є хтось, хто хоче встигнути одружитись, бо не зрозуміло, що буде завтра. Ми в одному підвалі заповнили анкету. І потім я її забрав, поїхав до командира. Він поставив підпис, печатку і все".
Одружувались, розповіли Богдан та Анна, без білої сукні та весільного костюма. Не подумали про те, щоб зробити фото.
"В нас в принципі речей тоді майже не було".
Подружжя пригадало, розписались і відразу роз'їхались. Рідні дізнались про одруження пізніше.
"Вони дізнались, коли з'явився зв'язок. І ми їм про це сказали. В нас не було зв'язку. І у рідних також не було зв'язку з мого боку, бо вони якраз евакуювалися з Маріуполя".
Військові Богдан та Анна одружились в одному з укриттів у Лисичанську 27 квітня 2022 року, березень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Були моменти, розповіла Анна, коли дуже хвилювались один за одного.
"Початок повномасштабного вторгнення, коли казали, що хлопці в кільці. А нас, дівчат, взагалі кудись вивели, не зрозуміло куди на евакуацію. Було дуже страшно, що чоловік вже може не повернутися з того оточення. Це був найстрашніший момент, бо далі — це вже так, життєві труднощі. Так, три контузії — це таке, просто життєва трудність".
Перша зустріч у статусі чоловіка та дружини, пригадали, була недовгою.
"В нас не було відчуття свята. Це був просто момент, що нам дали побути разом кілька хвилин, поки Богдана привезли на чергову евакуацію".
Анна розповіла, у її родині військові чоловік, батько, вітчим, сестра, брат та дядько. Її бабуся з дідусь перебувають на окупованій території.
Подружжя військових виховує дворічну доньку Аделіну, березень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький"Найбільше я хочу, щоб окуповані території були вільними для проїзду для того, щоб побачити своїх рідних, свій дім. Не повертатися туди жити, але забрати хоча б своїх рідних. Святкувати перемогу ми не будемо, бо ми дуже багато втратили".
Богдан пояснив, сім'я стала для нього головною підтримкою. Він привіз її на Хмельниччину у рідне місто Ізяслав. Сам продовжує боронити країну на південно-східному напрямку.
"Головне — це чекати, бо як би не було важко, скоро настане мир. Всі будуть вдома.
