За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Богдан Катринін двічі йшов добровольцем захищати Україну. Галина Катриніна
Сьогодні, 14 березня, відзначають День українського добровольця. Житель села Виноградівка, що на Хмельниччині, Богдан Катринін двічі йшов добровольцем у військо. Вперше 20-річним він став на захист України у 2015 році. Був неподалік Донецького аеропорту. Вдруге — щойно росіяни повномасштабно вторглися в Україну. До цього часу Богдан продовжує захищати рідну землю на найгарячіших напрямках фронту.
Про це Суспільному розповіла мати військового Галина Катриніна.
З її слів, Богдан служив строкову службу, коли Росія почала війну. Через рік він пішов добровільно захищати Україну, не сказавши навіть батькам про своє рішення.
"Мав восени 2015 року вже звільнятися. І в серпні він пішов в АТО, добровольцем, що ми навіть не знали. Він був за декілька кілометрів від Донецького аеропорту. Був старшим солдатом".
За словами матері, Богдан служив у 96 зенітній ракетній бригаді. Був стрільцем ПЗРК. Згодом уклав контракт і продовжував служити у війську. Батьки хвилювалася та чекали сина.
"Ми до нього не дзвонили, тільки його дзвінка чекали. Він телефонував до нас. Раз в тиждень, бувало раз на три дні".
На момент повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Богдан Катринін працював у поліції охорони. Цього разу він також добровільно в перші дні вторгнення пішов у військо.
"26 лютого дзвонить мені невістка, що він іде знову добровольцем. Ну, звісно, ми його просили, плакали. Я йому казала, щоб не йшов: "Ти в поліції охорони, ти тут потрібний, ти все ж охороняєш об'єкт". Але тут нічого не допомогло. І він пішов".
Коли, після навчань, формували групу військових, яка мала відправитися на передову, Богдан був у тому числі.
"А він каже: "Я знаю всіх хлопців, вони ще були в АТО, всі серйозні і я з ними піду, бо все одно коли-не-коли поїду. І ще може бути, із чужими піду, а так – зі своїми".
Як розповіла Галина, довгий час син несе службу на Оріхівському напрямку. Був кулеметником, а потім став піхотинцем. Щоразу, як він відправляється на завдання, батьки рахують дні до його повернення.
"Ми з чоловіком купили такий календар на стіну довгий, де є червоний квадратик (ред. пересувний). І от як він йшов на "нуль", то ми собі в цей день ставили червоний квадратик. І ми його не чіпали до тих пір, поки він не вийде з "нуля". Так ми знали, коли він точно пішов. І так ці календарі ми вже купуємо, щоб відмічати, коли він заходить і виходить з "нуля".
Галина одного разу вона сама приїздила провідати сина. Галина Катриніна
Під час виконання бойових завдань доводилося Богданові і втрачити побратимів. За словами матері, для нього це щоразу дуже боляче.
"Це трагедія така для нього, що він не може прийти в себе. Він навіть не говорить по телефону тоді. Ми не можемо до нього додзвонитися, він каже — пізніше, бо я не можу. І це для всіх хлопців трагедія, вони всі так переживають, навіть вночі не можуть спати після того, як в них хтось гине".
Галина Катриніна розповіла, що одного разу вона сама приїздила провідати сина. Тоді ж познайомилася і з деякими побратимами.
"Я цих хлопців бачила, я з ними за столом їла, а потім через місяць один загинув, а потім через місяць — другий. То я теж переживала, і так плакала. Мені шкода тих дітей".
У військового зараз в підпорядкуванні є більше десятка людей. Мати розповіла, у сина рідко бувала відпустка. Якось вдалося приїхати додому, Богдан тоді прийшов із букетом квітів для матері.
"О, він дуже любить великі букети квіток дарувати. Я йому кажу, що не треба тратитись, навіть от на 8 березня замовив доставку, то 25 тюльпанів мені передали".
Як розповіла Галина Катриніна, Богдан має багато нагород. Серед них і відзнака "Козацький хрест" за бойові заслуги, медаль "За відвагу", відзнака командувача Сухопутних військ Збройних сил України – нагрудний знак "Хрест Сухопутних військ". Також Богдан вступив до університету, аби заочно здобувати вищу освіту та згодом отримати звання офіцера. Він і далі планує захищати Україну.
