За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Марія Тофан служить у військовій частині 3053 Національної гвардії України, Хмельницький. Військова частина 3053 Національної гвардії України
Медикиня 36 Подільського полку Нацгвардії, що на Хмельниччині, капітан Марія Тофан обрала для себе військову службу одразу після здобуття освіти. Разом з братами і чоловіком вона захищає Україну та розповідає про свій шлях у війську та роль жінки на війні.
Про це повідомили у військовій частині 3053 Національної гвардії України міста Хмельницького.
За словами Марії, стати лікарем хотіла ще з дитинства. Вона вступила до Тернопільського національного медичного університету, а після завершення продовжила навчання в Українській військово-медичній академії.
"Це було моє виважене рішення. У родині не було медиків, але були військові. Брат — військовий, мій майбутній чоловік тоді теж служив і перебував у зоні виконання бойових завдань. Мабуть, це також підштовхнуло мене. Всі мене підтримали, і я стала військовою медикинею. Це був 2021 рік".
За словами військової, академія, у якій проходила інтернатуру, базувалася у Києві. Там її й застало повномасштабне російське вторгнення.
"У 2022 році мені був всього 21 рік. Переломний момент: від дитячої наївності – до усвідомлення, що твої рішення можуть коштувати людині життя. Ти не маєш права на страх чи розгубленість".
Марія пригадала, що з перших днів повномасштабного вторгнення супроводжувала поранених.
"Мій чоловік був тоді на лінії зіткнення біля російського кордону. Двоє братів також служили. Батьки переживали за всіх. Але найбільшим ударом стала втрата колеги, який був на курс старший. Це дуже боляче".
Під час служби у 36 Подільському полку Нацгвардії жінка відправилась в зону виконання бойових завдань. За її словами, сама попросилась на фронт, щоб бути разом з підрозділом.
"Я відчувала, що маю бути разом з бійцями. Поступово готувала до цього рідних. Там важко бути медиком. Треба думати і про власну безпеку. До того ж ворожі дрони і постійні обстріли ускладнюють евакуацію. Іноді ворог навмисно чекає, щоб вдарити по тим, хто їде, по поранених. Були моменти, які приносять біль – це загибель побратимів. Коли спілкуєшся з людьми, говориш про життя – хто як живе, у кого діти йдуть до школи, хто кого чекає вдома, а потім дізнаєшся, що ці бійці загинули".
Не зважаючи на війну, втрати побратимів, виклики і втому, Марія продовжує службу.
