За інформацією: Суспільне Хмельницький.
На фото воїн Дмитро Машталер. Фото: Суспільне Хмельницький
У Хмельницькому попрощалися із 32-річним солдатом Дмитром Машталером. Чоловік загинув 17 листопада на Авдієвському напрямку. Дмитро пішов на фронт у липні 2023 року, отримавши повістку з військкомату.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла сестра загиблого воїна Тетяна.
До Будинку ритуальних послуг, де відбулося прощання з Дмитром Машталером, прийшли його рідні, колеги, однокласники та друзі.
Дмитро Машталер до того, як потрапити на фронт працював слюсарем на підприємстві ТОВ "Газові мережі — Хмельницька філія" (колишній АТ "Хмельницькгаз"). Його колега Марічка Хоменко каже: чоловік мав можливість не йти на війну, бо працював на підприємстві критичної інфраструктури, де був дуже потрібен, але сам прийняв рішення захищати країну.
"Це влітку було, він прийшов і каже нам: "Мені повістка прийшла, мене мобілізують". Ми його, звісно, стали відмовляти, мовляв, як ми тут без тебе, ти нам тут потрібен. Хлопці просили, бо їм реально без Діми дуже важко було, радили до керівництва піти, аби воно подбало про його відстрочку. А він каже: "Ні, хлопці. Я на фронт піду. Навіть думки не маю, аби сховатися. Я мушу йти захищати вас, свою сім’ю, свою країну". На жаль, найкращих клята війна забирає. Дуже важко хоронити таких хлопців молодих, дуже важко", — каже Марічка.
В останню путь Дмитра містяни проводжали навколішки, 25 листопада 2023, Хмельницький. Фото: Суспільне Хмельницький
З її слів, вона знала Дмитра з того моменту, як він прийшов до них працювати у 2019 році. Каже, що чоловік був добрим, щирим, завжди привітним.
"Я ніколи не бачила його похмурим. Діму завжди можна було попросити про допомогу і він ніколи не відмовляв. Деколи не одразу, але казав: "Зачекайте, дівчата, зараз дороблю і допоможу". Дуже був хорошим. Дуже шкода, що так сталося. Мамі його уклін величезний, що такого сина виростила", — каже колега загиблого Марічка Хоменко.
Прийшли провести в останню путь Дмитра Машталера і його однокласники з Хмельницької загальноосвітньої школи №20, де навчався загиблий. Однокласниця Олена згадує, яким він був у школі.
"Запам’ятався дуже спокійним, чуйним, але завжди таким відважним, нічого не боявся. Коли його щось попросиш, завжди допомагав. Таких як він, напевне, одиниці. У школі ми його називали наш Дімон, а ще у нього прізвисько таке смішне було — Мачта, ну, так ми жартома його називали. Ми завжди будемо його пам’ятати. Він залишиться в нашій пам’яті добрим, хоробрим, неповторним", — сказала Олена.
Востаннє Олена спілкувалася із загиблим однокласником восени 2022 року. Каже, зустрілися на районі, де обоє виросли, пили каву, говорили про життя. Уже тоді, згадує дівчина, Дмитро планував іти на фронт, як і більшість їхніх однокласників, які теж зараз воюють.
"Він мені ще тоді казав — отримаю повістку, обов’язково піду воювати, ховатись не буду. І я знала, що він таки піде, якщо покличуть, бо він такий, справжній. Виявилося, тоді ми бачилися із ним востаннє", — говорить однокласниця Олена.
Зі слів сестри загиблого Дмитра Машталера Тетяни, у нього залишився десятирічний син-школяр, дружина та мати. Похоронили Героя на Алеї Слави на хмельницькому кладовищі у мікрорайоні Ракове.
