“Я хочу повернутися додому, але не в Росію”: історія 85-річної переселенки зі Слов’янська

За інформацією: Суспільне Хмельницький.

На дерев’яному столі лежать окуляри та роздруковані світлини з сімейного архіву Раїси Бутенко, Хмельниччина, квітень 2026 року. Суспільне Хмельницький

Зі слів Раїси Бутенко, до Хмельницького вона переїхала зі Слов'янська. Нині мешкає у геріатричному пансіонаті для ветеранів війни та праці.

"Це було, коли я переїхала сюди: після обстрілу мій дім розбило, повилітали вікна. Сусідка побачила, каже: двері відчинені, а мене немає. Тоді зайшла, а я вже лежала під дверима — мене ними привалило. Дякую "Білим янголам" і нашим солдатам".

Після обстрілу, пригадала жінка, її евакуювали до Краматорська.

"Мене відвезли до лікарні в Краматорську. Того ж дня, коли ми мали виїжджати, обстріляли залізничний вокзал у Краматорську. До мене прийшли лікарі й сказали: "Ви, мабуть, народилися в сорочці. Якби ми повезли вас тоді на вокзал — саме в той час, коли ви мали виїжджати, — усе могло б бути інакше". Зрештою відправлення перенесли на наступний день — тоді вже поїхав наш потяг".

Раїса Бутенко за столом із сімейними фотокартками, Хмельницький, квітень 2026 року. Суспільне Хмельницький

Раїса Бутенко розповіла, старший із трьох її синів загинув на фронті — він був кадровим офіцером.

Він подзвонив. Я кажу: "Чого так шумно?" А він відповідає: "Та шумно, бо стою в черзі". Питаю: "У якій черзі, за чим?" Каже: "У військкоматі". Я кажу: "Синку, ну що це таке?" А він: "Мамо, а хто, як не ми? Хто буде хлопців учити? Вони ж це тільки по телевізору бачили та на картинці". Він загинув у 2022 році. Його син нині воює".

Донині Раїса Бутенко згадує дні, коли Слов'янськ був під окупацією під час АТОАнтитерористична операція на сході України..

"Був такий випадок: вони сиділи в магазині за столом. Я тоді не знала, хто вони і що це за люди. Були не у формі, а в цивільному одязі. Сусідка теж сиділа там і каже: вони одразу почали обкрадати магазини — стало страшно, почалося мародерствоМародерство — це викрадення речей, що знаходяться при вбитих чи поранених на полі бою. Відповідно до ст. 432 Кримінального кодексу України, цей злочин кваліфікується як військовий злочин проти порядку несення служби, за що передбачено відповідальність, а не просто крадіжка, як вважається в загальному сенсі.. Потім вона запитує: "Коли ж у нас відкриють магазин "Курочка Ряба"?" Я кажу: "Та хто його відкриє? Там же злодії, бандити. Вони що, прийшли нас радувати? Вбивати й грабувати". А один із них каже: "Ми не бандити, ми приїхали вас захищати". Я відповіла: "Від кого?" — і різко йому це сказала. "Від бандерівців?" А він: "Ми таких, як ви, будемо вішати й убивати".

Раїса Бутенко тримає в руках архівну світлину, Хмельницький, квітень 2026 року. Суспільне Хмельницький

Три роки Раїса Бутенко мешкає у Хмельницькому геріатричному пансіонаті для ветеранів війни і праці. Жінка зазначила, мріє про повернення до рідного міста.

"Я хочу повернутися додому, але не в Росію. Хай хата й побита, та вона своя. Хочу в Україні, у своїй хаті, дожити до кінця життя. Але поки що не виходить".

Новини Хмельницького