За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Надія щотижня бере участь в акціях на підтримку військовополонених та безвісти зниклих, грудень-2025 року. Суспільне Хмельницький
Надія з Хмельницького щотижня приходить на акції "Поверніть героїв з полону. Знайдіть безвісти зниклих". Майже два роки вона не чула голос свого чоловіка Олексія — військовослужбовця Національної гвардії України. Його вважають безвісти зниклим за особливих обставин.
Надія та Олексій познайомилися у 2017 році. Вона – студентка, він проходив строкову службу. Їхнє знайомство відбулося через інтернет, а перша зустріч — в його відпустку. Це був якраз його день народження — 20 лютого. І з того часу Олексій та Надія майже не розлучались, постійно спілкувалися. Спочатку усе починалося з дружби, а потім закохані зрозуміли, що хочуть крокувати далі по життю разом, пригадує Надія.
"Ми одружилися під час війни у 2023 році. Олексій був командиром відділення, то йому дозволили лише на три дні приїхати в місто, щоб ми могли одружитись. За 20 хвилин нас розписали. Наступного дня він вирушив на Запорізький напрямок. Звичайно, мені його не вистачало. Було дуже складно, але старалися разом все пройти. Також допомагали його бригаді, його побратимам, бо постійно було багато запитів".
Надія з Олексієм одружились уже під час війни, у 2023 році. З особистого архіву Надії
З 1 лютого 2024 року чоловік Надії, військовослужбовець Нацгвардії України 3 бригади оперативного призначення "Спартан", вважається зниклим безвісти за особливих обставин. Останній раз, коли жінка чула голос свого коханого — 31 січня 2024 року.
"Він вийшов на бойове завдання. Тоді в нас були крайні повідомлення, де він сказав, щоб я чекала дзвінка вже по його поверненню. Але він так і не вийшов на зв'язок. Офіційна інформація з акту службового розслідування – те, що він був поранений разом зі своїми побратимами, і їх не вдалося забрати з поля бою. Була атака FPV-дронами, артилерійські обстріли, через це не змогли дістатися до них. Але ми все ж таки надіємося, віримо в те, що він і його побратими живі".
Надія відвідує заходи та акції, які відбуваються на підтримку зниклих безвісти та військовополонених, аби стати голосом свого чоловіка.
"Мій чоловік — людина з сильним, рішучим, впертим характером. Не кожен може його зрозуміти, бо він завжди говорить правду в очі, має на все свою думку. Недарма на одному з прапорів, з яким я приходжу на акцію, є напис: "Горді та вперті не бояться смерті". Ці слова характеризують його, як воїна, людину, друга, справжнього чоловіка. Мій Олексій — людина, яка веде за собою, з ним завжди радились інші командири, які мають вищі посади".
Надія вже 22 місяці чекає на свого чоловіка, який вважається зниклим безвісти. З особистого архіву Надії
Надія зізналась, хоче народити дитину від свого чоловіка, аби їхнє кохання мало своє продовження в їхніх дітях. На одному з плакатів, з якими жінка приходить на акції, вона написала: "Хочу стати мамою його дітей, а не вдовою".
"Він ніколи не романтизував війну, а просив, щоб я була готова до всього і довіряла тільки перевіреним людям. Для нього важливо, щоб про кожного воїна говорили й памʼятали. Бо він завжди на перше місце ставив своїх побратимів. Я роблю все, аби швидше повернути його додому. Бо тут я — його голос, а він — мій сенс в цьому житті".
