За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Хмельницький міський центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю “Школа життя”. ХМЦКРДзІ “Школа життя”
Хібукі-терапія — унікальна методика підтримки дітей, які пережили травматичні події, у тому числі пов'язані з війною. Її впроваджують у Хмельницькому міському центрі комплексної реабілітації дітей з інвалідністю "Школа Життя".
Про це в етері Українського радіо Хмельницького розповіла директорка центру Леся Шевчук.
Розкажіть про "Школу життя", скільки дітей наразі проходить реабілітацію.
У Хмельницькому міському центрі комплексної реабілітації "Школа Життя" надаються послуги дітям з інвалідністю віком від 3 до 18 років. Також тут допомагають дітям до трьох років, у яких є ризик встановлення інвалідності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів, соціальні послуги можуть отримувати й ті діти, яким ще не встановлено інвалідність, але які мають певні захворювання з офіційного переліку. В умовах війни виникають нові виклики, які необхідно долати. Вивчаючи міжнародний досвід, фахівці центру звернули увагу на хібукі-терапію, яка вже успішно застосовується в інших країнах. Наші діти мають дві війни: війна з хворобою і війна, яку ми маємо зараз. Тому допомога тут потрібна подвійна. І якщо ми хоча б трошечки знімемо той стрес, ту тривогу з дітей, то така боротьба буде легшою. Наразі у центрі проходять реабілітацію 107 дітей, серед яких вісім — внутрішньо переміщені особи. Ще двоє дітей знаходяться на етапі оформлення документів.
Що таке хібукі-терапія та як вона виникла?
Ця методика з’явилась в Ізраїлі. Ми знаємо, що ця країна має досвід війни, і психологи думали, як допомогти дітям подолати травми. В Ізраїлі ця терапія впроваджується на державному рівні. Кожна дитина отримує свою персональну терапевтичну іграшку – хібукі. У перекладі з івриту це означає "обійми". Хібукі — це особлива терапевтична собака з довгими лапами, передні з яких мають липучки, щоб міцно обіймати свого власника. Тіло іграшки спроєктоване так, аби максимально нагадувати новонароджену дитину, завдяки чому її зручно тримати, носити на шиї, садити поруч або навіть спати разом. Хібукі має сумні очі. Вони створені спеціально, щоб дитина могла побачити у ній відображення власного стану. Це контакт очі в очі: створює ефект емоційного зв’язку, адже здається, що песик переживає ті ж самі почуття, що і дитина. Ця терапія ненав'язлива, адже не кожен одразу готовий прийняти хібукі. Але якщо дитина відчуває зв'язок із собакою, грається з нею, спить або малює, психолог підбирає відповідні методики й інтегрує їх у терапевтичну роботу. Таким чином, хібукі — це більше, ніж просто іграшка. Це вірний друг, що допомагає дітям долати стрес, страхи й тривоги, підтримуючи їх у важкі моменти.
Війна в Україні довготривала. Військові конфлікти в Ізраїлі ніколи не затягувалися на такий період. Чи адаптовували хібукі-терапію до наших реалій?
Так, якщо в Ізраїлі ця терапія розрахована на короткотривалий курс, після якого діти швидко відновлюються, то в Україні виникла потреба в тривалішій реабілітації. Психологи та фахівці врахували особливості українських дітей, їхній досвід війни та рівень стресу, тож методика була змінена, щоб ефективніше допомагати в умовах нашої країни. Методика хібукі-терапії впроваджується в Україні за участю ізраїльських фахівців. Вони навчають українських спеціалістів, проводять сертифікацію, а отриманий сертифікат є офіційним дозволом на використання цієї терапії. У нашому центрі вчитель-дефектолог та практичний психолог успішно пройшли навчання та отримали відповідні сертифікати. Навчання спеціалістів відбувалося дистанційно, безпосередньо під керівництвом ізраїльських експертів.
А як довго хібукі-терапія потрібна нашим дітям?
У нас ця терапія на постійній основі, принаймні поки триває війна. Я думаю, що вона залишиться і надалі, адже потреба у ній велика.
А скільки в "Школі життя" є таких собак-обіймак?
Ми замовили 10 собак-обіймак на одній зі швейних фабрик України, але ми змогли це зробити тільки тоді, коли в нас були сертифікати про проходження навчання. Це такий певний дозвіл на впровадження цієї терапії. Без сертифіката таких собак пошити на замовлення неможливо.
Для якого віку розрахована ця терапія?
Вона орієнтована переважно на дітей до восьми років, але у нас її із задоволенням використовують і 17-річні підлітки. Вони беруть хібукі в руки, відкриваються психологу, а разом із вчителем-дефектологом навіть працюють над постановкою звуків. Все відбувається в ігровій формі. Тому вікових обмежень фактично немає. Навіть я люблю іноді потримати хібукі — у моменти стресу або коли хочеться тепла та підтримки.
Як діти реагують на хібукі?
Попри те, що всі хібукі виглядають однаково, кожна дитина вибирає саме ту, яка їй найбільше до вподоби. Діти можуть давати їм імена, прикрашати бантиками, одягати у кепки. Ці терапевтичні собаки мають цікаву особливість — спеціальну кишеньку, яка використовується для інтерактивних завдань. Психологи ховають у ній різні квести, записки, маленькі сюрпризи. Діти можуть пригощати хібукі цукерками або просто використовувати цю кишеньку у своїх іграх. Хоча деякі дуже прив’язуються до своїх собак-обіймак, у центрі не було випадків, коли наші вихованці намагалися забрати їх додому. Проте, якщо фахівці побачать, що дитина справді потребує такої підтримки, вони можуть подарувати їй хібукі. Цих собак неможливо купити — їх можна лише отримати в подарунок. Це зроблено для того, щоб уникнути ризику нав’язування терапії батьками. Адже важливо, щоб дитина сприймала хібукі не як дорогий предмет, а як справжнього друга. Комплект терапевтичних хібукі, разом із посібниками – рекомендаціями для роботи, "Школа життя" отримала у подарунок від благодійного фонду.
Пригадайте цікаві історії дітей, які займаються хібукі-терапією. Що вам запам’яталося найбільше?
Одразу згадується один хлопчик, який називає їх “армія хібукі”. Він настільки захопився цими собаками, що навіть малює їх. Ми фотографуємо його малюнки та пересилаємо розробникам терапії в Ізраїль, і вони дуже радіють, отримуючи привіт від наших дітей. Це для нас надзвичайно цінно.
А чи були випадки, коли собака-обіймака допомагала дітям у непростих ситуаціях?
Так, був один зворушливий момент. Дівчинка прийшла до нас у сльозах, бо забула улюблену іграшку вдома. Ми пропонували їй машинки, ведмедиків, ляльок, але нічого не допомагало. Тоді наш психолог швидко взяла хібукі, і дитина одразу розцвіла. Весь день вона не відпускала собачку, носила його на шиї, а ввечері попрощалася, нагодувала і пішла додому щасливою. Наступного дня Даринка повернулася з гарним настроєм і знову шукала свого друга.
Авторка: Інна Ніколаєва
