За інформацією: Суспільне Хмельницький.
68-річна Галина Лучук з Хмельниччини, січень 2026 року. Суспільне Хмельницький
Галина Лучук зазначила, згодом у маршрутах з’явилися Говерла, Боржава, Свидовець. Двічі на одну і ту саму гору Галина не ходить. З її слів, кожна вершина має бути новою.
"Це важка праця й складний підйом, де потрібно пересилити себе. Гори не підкорюються — ти підкорюєш себе: свою лінь і свою нехіть".
Жінка пригадала, що однією з найважчих і водночас найочікуваніших вершин для неї став Піп Іван Чорногірський. Двічі вона була змушена повертатися назад, а з третьої спроби все вдалося.
"До цієї вершини я йшла вісім років і лише торік піднялася на неї — до обсерваторії, де розгорнула прапор України. Це було для мене справжнім, великим підкоренням самої себе".
Галина Лучук розповіла, у гори ходить із різними людьми — часто знаходить компанію через соцмережі — постійної групи не має.
"В інтернеті прочитала оголошення: за два дні вирушаємо в дорогу — їдуть чернівецькі дівчата з якоїсь групи. Я домовилася з ними, хоча це були зовсім незнайомі люди, які з часом стали для мене рідними й близькими".
За її словами, вона підкорювала гори і за межами України — в Румунії. Один із найскладніших маршрутів у Мармаросах вона пройшла без підготовки — 18 кілометрів за день.
"Я проходила всі Карпати в кімнатних тапках або галошах. Без рюкзака, без спеціальної термобілизни, у кімнатних тапках, а сумку, яку мені дівчата зав’язали на плечі, обмотали так, ніби рюкзаком. Ось так я добиралася".
Світлини Галини Лучук, яка підкорює Карпати, Хмельниччина, січень 2026 року. Суспільне Хмельницький
Галина Лучук зазначила, що поза горами захоплюється вирощуванням вазонів, доглядає за квітами та вишиває картини. За її словами, вона активно користується соцмережами, ділиться там своїми походами й добре знає, хто такі хейтери. Примітно, що критика її не зупиняє.
"Бувало, підіймаєшся на якусь вершину, а тебе вже впізнають: "О, пані Галя! Пані Галя!" Мене вже знають, бо бачать у горах або в інтернеті — знають, що я цікавлюся цим усім".
Авторка: Вікторія Мельник
