За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Загиблий хмельничанин Валерій Цимбал. Суспільне Хмельницький
Зі слів ще однієї сусідки — Наталії Опанасюк, Валерій загинув на Сумщині. У нього залишилися батьки та молодша сестра,
"Ця сім’я дуже хороша — усі дуже добрі, щирі. І Валєра таким був. Дуже шкода, що такі хлопці в такому віці відходять від нас", — говорить жінка.
Прощання із захисником Валерієм Цимбалом у Свято-Георгіївському храмі. Суспільне Хмельницький
Цього ж дня по обіді у Хмельницькому в Свято-Георгіївському храмі попрощалися із військовим Вадимом Христиченком. Його тітка Єлизавета Омельчишина каже: від мобілізації не ховався.
"Проходив навчання, після якого його забрали на фронт. Служив на Луганщині, у Сватівському районі. Дзвонив мені, казав: "Тьотю Лізо, дуже страшно, дуже б’ють". Двічі було так, що казав: "Я не знаю, як я вийшов і залишився живий". Останнього разу не було ким їх міняти. Мали вийти через чотири дні, але не вийшли, вийшли аж на десятий день. І при виході вся ця біда й сталася", — розповідає тітка загиблого.
З її слів, племінник був єдиним сином у батьків. Народився і виріс у Хмельницькому.
Загиблий хмельничанин Вадим Христиченко. Суспільне Хмельницький
Колега загиблого Вадима Христиченка Іван Двойнос, з яким вони разом працювали на заводі, розповідає:
"Він був токарем, потім жестянщиком, а потім оператором на котельні, обслуговував газові котли".
Вадим був тяжко поранений на полі бою, помер у шпиталі, не доживши три місяці до свого сорокаріччя, розповідає його тітка Єлизавета Омельчишина.
"Дитина була дуже слухняна, дуже роботяща. Він дуже любив свою дружину, любив свою дитину — три рочки хлопчику зараз буде. Ми його всі любили, і він нас усіх любив", — каже жінка.
Українських захисників поховали у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.
