За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Військовий Тарас Палагнюк. Суспільне Хмельницький
Як творчу особистість запам’ятала Тараса його класна керівниця Олена Пучало.
"Дивно, що став воїном. Бо був більш творчим, писав твори, фантазував. Політ на інші планети, героями були не люди, а якісь дивні тварини. Це я пам’ятаю і мене це здивувало".
Дружина його друга, Вікторія Кошельник розповіла, була здивована, коли дізналась, що Тарас вирішив піти служити.
"Він душею був тендітний. Так гарно ставився до своєї мами. Знаєте, йдуть з магазину з мамою, в неї вільні руки, а він несе всі сумочки поруч. Спілкування в них було щемливе. Друзі розповідали, що це було перше його завдання".
Військовий Андрій Кушнір. Суспільне Хмельницький
25-річний Андрій Кушнір після закінчення школи працював у логістичній компанії, далі пішов служити на строкову службу в 2021 році, розповів його дядько Олег.
"Війну Андрій зустрів в Києві, в батальйоні Національної гвардії. Війна, яку він там застав, була не такою, як на Харківщині. Але він там охороняв мости, коли ворог був під Києвом. Потім патрулював під білоруським кордоном. А потім вже перейшов сюди на контракт".
З його слів, Андрій був єдиним сином у батьків. Із Тарасом Палагнюком вони були друзями. Разом служили на Харківщині та загинули в один день – 31 травня внаслідок мінометного обстрілу. Обидва не були одружені. Поховали захисників на Алеї Слави в обласному центрі.
