За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Дмитро загинув 2 квітня 2024 року на Донецькому напрямку. Анжеліка Колодій
Житель Хмельниччини Дмитро Кривицький двічі ставав на захист України добровільно. Вперше чоловік пішов у 2015 році у військо та брав участь в АТОАнтитерористична операція на сході України з 2014 до 2018 р.р. на Донеччині та Луганщині. Потім демобілізувався, а з початком повномасштабного вторгнення у перші дні став на захист держави.
Про це Суспільному розповіла його теща Анжеліка Колодій.
За її словами, Дмитро Кривицький народився у місті Брянка Луганської області. З 1985 року проживав у селі Нова Синявка Хмельницької області, де минули його дитинство та юність. Коли Дмитро проходив строкову службу в армії, померли його батьки. І він взяв опіку над молодшою сестрою.
"В нього менша сестричка Марина. І вже потім, як почалося АТО, він добровольцем іде захищати нашу Україну. Це 2015-2016 роки".
Після демобілізації Дмитро Кривицький проживав у селі Подоляни. Мав трактора та коней, яких дуже любив. Допомагав усім односельчанам.
"Не було жодної хати, щоб він кому не поміг. В нього тракторець був, коні. Він цими кіньми "болів".
А 25 лютого 2022 року Дмитро залишив домівку і добровольцем пішов на фронт. Його теща розповіла, проходив військову службу у складі 89 батальйону 106 окремої бригади територіальної оборони. Згодом був переведений до 88-го батальйону (Шепетівського) 106-ї окремої бригади територіальної оборони. Був на посаді гранатометника та мав звання старший солдат, а позивний "КОРД".
За час років служби воїн був нагороджений медалями "Учаснику бойових дій", "Ветеран війни", а також відзнакою 88 окремого батальйону територіальної оборони. Але, як каже родичка, навіть не знала про його нагороди, аж до загибелі Дмитра.
Дмитро був на посаді гранатометника та мав звання старший солдат. Анжеліка Колодій
Жінка розповіла, що дізналася про загибель зятя, коли він ще вважався безвісти зниклим. Під час виконнання бойового завдання 2 квітня 2024 на Донецькому напрямку, а саме населений пункт Старомайорське Волновського району його позицію накрило російським вогнем, але Дмитро Кривицький до останнього прикривав своїх побратимів. Про це і розповів один із них, зателефонувавши Анжеліці.
"Він залишався на позиції під інтенсивним вогнем, проявив мужність, стійкість, високий професіоналізм, прикривав побратимів і до останнього залишався вірний присязі Україні, народу нашому. Причиною смерті були множинні тілесні ушкодження та вибухові травми".
Зі слів Анжеліки, побратими зв'язувалися, аби допомогти синові загиблого воїна.
"Він сказав мені, що хочуть передати гроші синові Дмитра Матвієві. Каже: "Хочу передати гроші, бо ми збирали Дімі". Вони знали, що він загинув, збирали на похорон. Ну так, тіла не можна вивезти, територія окупована".
Похоронити воїна вдалося лише цьогоріч у лютому. Його теща гзізналась, досі не вірить, що Дмитра немає.
"У нас є дошка зниклих безвісти воїнів у Старій Синяві. Там було фото Дмитра. Я прохожу і дивлюсь, а від нього таке таке іде, ніби він живий. Я подивлюся, і кажу до нього: "Дмитро, ти живий, ти ж є, кажу, ти прийдеш додому". Я до останнього вірила".
У Дмитра Кривицького залишилося троє дітей, дружина та брат із сестрою. На сайті Президента України рідні воїна створили петицію "Про присвоєння звання Герой України (посмертно) Дмитру Кривицькому ".
