За інформацією: Суспільне Хмельницький.
У будинку культури села Великий Олександрів зберігають старожитності, березень 2026 року, Хмельниччина. Тетяна Комаха
У селі Великий Олександрів, що на Хмельниччині, в будинку культури зберігають більше трьох сотень речей з минулого. Старовинний посуд, одяг та рушники отримали від місцевих жителів. Таким чином, хочуть зберегти та передати українську культуру.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла завідувачка будинку культури Великоолександрівського старостинського округу Віньковецької громади Тетяна Комаха.
За її словами, ідея створити, так звану, світлицю, з’явилась не випадково.
"Коли я прийшла на роботу в будинок культури, тут був малесенький український куточок. Три рушнички та й один глечик — все, що було. Тоді я задумалась над тим, що ці речі вже своє життя відживають, їх потрібно зберегти, щоб наступні покоління знали, яке було життя раніше".
Тетяна Комаха розповіла, що речі для будинку культури вона збирає і досі.
"З часом я зрозуміла, що ці речі самі до будинку культури не прийдуть. На сьогоднішній день речей вже більше 300. Працюю над цим і далі. Нехай це буде, наприклад, рушник такого ж самого вишиття, як і вже є в музеї, але я його все одно беру, бо то чиясь праця, надбання. Нехай люди бачать, як колись жили наші предки, чим прикрашали хати та користувались в побуті".
За словами Тетяни Комахи, у світлиці наразі більше 300 експонатів, березень 2026 року, Хмельниччина. Тетяна Комаха
Жінка зазначила, що усі старовинні предмети зібрала у Великому Олександрові.
"Зібрала всі експонати в нашому селі. Це зі старих хат, від людей. У старих бабок питала, може десь щось залишилося. Ці речі, так сказати, вже гарного стану не мають деякі, але як є. Якщо там, наприклад, картини були, то я їх трошечки реставрувала. Так помаленьку все доводила до пуття, склала в одну кімнату, розвішувала по своїх місцях".
За словами Тетяни Комахи, простір не має офіційного статусу музею, тому називають його світлицею. Тут зберігаються одяг, рушники, картини, кухонне приладдя минулих століть.
"Колись я брала глечик однієї жінки. Її вже немає, на даний час, в живих. Але з переказу старих людей знаю, що на тій хаті колись жила жіночка, на прізвище Врублевська. І вона в тім глечику тримала золото. Ну так кажуть, що на той час, вона була бідною жінкою і складала, щоб мати якийсь запас. Але потому часи помінялися, золото отримало більшу вагу і ціну, то вона стала багатою".
Завідувачка будинку культури Великоолександрівського старостинського округу розповіла, що кожна річ береже в собі історію, іноді — невідому.
"У нас є сорочка, якій вже понад 100 років. Її вишила жінка чи то 1886, чи то 1876 року народження. Вона вишила ту сорочку для заміжжя. Згодом, коли вже вона свою дочку виняньчила, то передала їй ту сорочку. Дівчина в свій час теж виходила в ній заміж. Ось така традиційна сорочка вийшла. У цієї речі вишивка тільки нагрудна і трішечки на маніжках, на рукавах, а повністю сорочка не вишита. Така стара, тяжка, лляна сорочка".
У світлиці зберігається 88 глечиків різної форми, березень 2026 року, Хмельниччина. Тетяна Комаха
Тетяна Комаха зазначила, що також у будинку культури зберігається майже 90 глечиків.
"Глечики відрізняються один від одного, насамперед, формою. Глечик буває більш високої форми, а є ще гладущик, більш опуклої. Глечик використовували для більш рідкого, наприклад для молока, квасного чи сирого, для узвару, води. В гладущиках запікали, варили їжу. Він був страв, які готують в п’єцу. Колись ці посудини були з кришечками, або, якщо її не було, то там тістом накривали. Ну, а ще є в нас близнятка. Це кругленькі два гладущика з'єднані. І в них носили на ниву їжу".
Жінка розповіла, що кожна річ має для неї сакральне значення.
"Ці речі для мене всі дорогі. Я намагаюсь не вірити в жодні забобони, коли отримую речі. Ну, кажуть, там чорна хустка десь там в кутку стояла, чи ще там щось таке. Я в то не вірю. Зараз старі речі у селах палять, а раніше ж так не було. Коли заходиш в пусті хати, то видно, що речі так і зберігали у скринях чи постелях на великій хаті. В такій кімнаті, куди тільки на свята заходили, там все стояло красиво зібрано і ніхто туди не заходив".
Завідувачка будинку культури розповіла, що й надалі працює над поповненням кількості виробів у світлиці, березень 2026 року, Хмельниччина. Тетяна Комаха
За словами Тетяни Комахи, за виробами у світлиці вона доглядає особисто.
"Коли збирала ці речі, то було зайшла в одну таку хату, вона вже, на жаль, була розвалена і без хазяїв, а в кутку стояв мішок. Звернула я на нього увагу, бо хоч він був новим, сучасним, а з нього висів вишитий рушник. А навколо нього були хустки тернові, чорні і різні. Хтось певно зібрав і не зміг викинути. Я не побоялась їх забрати, бо то все цінне. Я знаю, що таких зараз речей не купиш ніде. Я його все зібрала, перепрала, перепрасувала, підписала. Все воно є в нашій світлиці".
Жінка розповіла, що у світлиці представлені речі і з її родини.
"Пару рушників від бабусі, дерев'яні речі, які робив мій дід. Для мене все цінне. Всі вишиті вироби, які є у нас, схожі між собою, як на мене, але й дуже різні. Колись одна майстриня від іншої брали приклад вишивки, могли змінювати на свій лад. Тому вироби і схожі між собою, і не схожі".
Завідувачка будинку культури Великоолександрівського старостинського округу зазначила, що у світлиці завжди раді людям. Туристам показують надбання, яке зібране на рідній землі, оскільки, це мають бачити наступні покоління.
