За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Акція на підтримку полонених та безвісти зниклих захисників України. Тетяна Кушнірук
Більше трьох років родина з села Плужне, що на Хмельниччині, не знає місцезнаходження Максима, який зник 15 січня 2023 року під час бойових дій у Кремінських лісах Луганської області. Сестри підтримують маму та організовують допомогу іншим родинам військових, очікуючи на його повернення. Щомісяця вони проводять зустрічі, присвячені родинам захисників, які зникли безвісти.
Про це Суспільне Хмельницький розповіли сестри захисника — Тетяна Кушнірук та Ірина Захарчук.
Бій у КремінськихБій у Кремінських лісах (Луганська область) — це надзвичайно інтенсивні позиційні бойові дії та жорсткі лісові бої, що тривають з кінця 2022 року, які за інтенсивністю порівнюють із Бахмутом. Це протистояння за контроль над стратегічно важливою територією, що супроводжується окопною війною, постійними артдуелями та ближніми боями. лісах
За словами побратимів, пояснила Тетяна, під час бою на позиції українських військових рухався ворожий танк. Максим зумів зупинити його двома пострілами, що дало змогу іншим військовим відійти.
"Побратими кажуть, якби не Максим — усі могли загинути. Він зупинив танк і дав їм шанс врятуватися. Для нас він герой. Ми віримо, що він живий і бореться, а ми — його тил тут", — пригадала Тетяна.
Тетяна тримає портрет брата і табличку “я безвісти зник”. Тетяна Кушнірук
15 січня 2023 року став для родини поділом між життям "до" і "після". Сестри пригадали, що найважчим було не дати зневірі зламати матір.
"Ми зрозуміли: якщо Максим повернеться і побачить нас виснаженими та хворими — це буде для нього найбільшим болем", — пояснила Тетяна.
Ірина у Лондоні тримає прапор на підтримку безвісти зниклого брата. Тетяна Кушнірук
Ірина Захарчук нині живе у Великій Британії. Вона розповіла, що кожна з сестер взяла на себе свою роль.
"Ми маємо врятувати маму і бути сильними до його повернення. Я пишу книгу, де ми всі разом гуляємо Лондоном — це моя терапія. Тетяна — мої руки в Україні. Коли одній важко — інша тримає. А мама — наше головне натхнення", — розповіла Ірина.
Рідні зниклих безвісти захисників на мирній акції. Тетяна Кушнірук
"Залізне Серце Надії"
У травні 2025 року на території храму в Плужному родина встановила меморіал "Залізне Серце Надії". За словами сестер, це не пам’ятник минулому, а простір підтримки та зустрічей. Тут щомісяця проводять тематичні зібрання, присвячені зниклим безвісти та полоненим військовим.
"Брат казав: якщо зі мною щось станеться — подбайте, щоб мама отримала все, що їй належить за законом. Це стало для нас заповітом. Ми перестали лише плакати і почали діяти", — пояснила Тетяна.
Ірина на акції із закликом до людей щодо підтримки полонених та зниклих безвісти. Тетяна Кушнірук
За її словами, до меморіалу часто приходять діти.
"Зокрема маленька Христинка, племінниця загиблого військового, яка навіть у мороз приходила до "Серця". Дівчинку за це відзначили символічною нагородою "Маленьке серце великої надії", — пригадала Тетяна Кушнірук.
Під час відкриття меморіалу жінки випустили в небо двох білих голубів. За словами родини, 1 лютого, напередодні СтрітенняСтрітення Господнє — це одне з дванадцяти найбільших християнських свят (за новим стилем відзначається 2 лютого), яке символізує зустріч немовляти Ісуса Христа з праведним Симеоном у Єрусалимському храмі на 40-й день після Різдва. У народних традиціях це день зустрічі зими з весною, коли освячують свічки-громниці та воду., ці голуби знову з’явилися біля храму. А у перший обмін у 2026 році, який стався 5 лютого, син іншої учасниці акції, Любові Ткачук, повернувся з полону.
"Голуби прилетіли вдвох. Один син уже вдома. Ми щиро віримо, що Максим — наступний. Для нас це знак, що ми на правильному шляху", — розповіла Тетяна.
Мати Максима тримає портрет сина. Тетяна Кушнірук
Мати Максима щодня молиться в храмі. За словами рідних, вона уявляє зустріч із ним.
"Уявляє, як син заходить до церкви з квітами й зі словами "Мамо, я вдома". Ми хочемо сказати іншим родинам: біль випалює, але дія лікує. Не складайте рук. Станьте такими, щоб ваші рідні, повернувшись, пишалися вами. Родина називає себе "вартовими надії" і запевняє: чекатимуть доти, доки Плужне не зустріне Максима.", — розповіли сестри.
Чоловік і жінка стоять із серцями у руках із надписом “тут болить”. Тетяна Кушнірук
