За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Володимир Симанишин втратив на війні кисті обох рук та почав малювати, жовтень 2025 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький"Ці картини, ця виставка — це не тільки про мене. Це про кожного воїна, бійця, які зараз воюють, захищають нашу країну. Про той біль, який відчуває кожен захисник, кожна сім’я, кожен поранений, який зараз перебуває в шпиталі".
Військовослужбовець розповів, за освітою — будівельник, ніколи не мріяв стати художником. На момент повномасштабного вторгнення був у Польщі, але повернувся в Україну і приєднався до ЗСУ. Воював на Бахмутському та Луганському напрямках. Поранення обох рук отримав під Часовим Яром. Це призвело до ампутації кистей.
"Втратив руки. А що я буду робити далі? Чим я буду займатися? В середині, скажімо так, постійно думав про це і намагався якось знаходити для себе відповіді на питання. Виставка – це була одна з відповідей на ті питання, які виникали".
Володимир Симанишин ніколи не мріяв стати художником, жовтень 2025 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Директорка обласного художнього музею Ольга Долінська зазначила, що виставка триває в межах проєкту "Від бою до полотна", започаткованого художнім музеєм та громадською організацією "Соціально-мистецький центр "ОГО". В експозиції представлено 40 картин бійця.
"Через мистецтво ми можемо набагато більше, ніж думаємо. Мистецтво підтримує, лікує. Воно здатне надати ті сили, які ведуть далі по життю. Ця виставка — це найбільш промовистий крок".
Художник самостійно написав портрет матері, жовтень 2025 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Мати Володимира Симанишина Надія розповіла, що він народився у Борщеві Тернопільської області, третій син в родині. Вона спонукала його долучитися до арт-терапії, яку проводили волонтери під час лікування у госпіталі.
"Я просила: "Володя, ну давай підемо". Він відповідав: "Ні! Категорично ні". Я розуміла, що він не може, бо в нього немає рук. "Володя, ну спробуємо", — я його переконала. І вони йому прив'язали просту гумку і засунули пензлик. І він почав малювати. Хлопці малювали фломастерами, а він — пензликом".
Валентина, яка прийшла відвідати виставку, розповіла, що її син воює сьомий рік: спочатку під час АТО і третій рік під час повномасштабного вторгнення.
"А як ця людина працювала без рук? Це взагалі не можливо. Але ми сильні, ми — українці. Наші хлопці переможуть обов’язково. Бо без рук люди що творять?! І цим все сказано, ми сильні".
За словами Володимир Симанишина, наразі він пише картини, водить авто, самостійно займається побутовими справами, навчається на капелана і допомагає ветеранам з інвалідністю повірити в себе і повернутися до життя.
