За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Військовослужбовець Юрій Стецюк, який встав з візка після поранення, отриманого на фронті, 2022. Фото Юрія Стецюка
Юрій Стецюк каже, у шпиталі у Дніпрі діагностували перелам хребта.
"Навіть не знаю які в мене відчуття тоді були. Страшно не було. Починав думати, що робити в тому стані, в якому я буду. Прогнозів на той момент ще не було. Ніхто нічого не говорив", — пояснює колишній офіцер ЗСУ.
За словами Юрія Стецюка, ніг не відчував взагалі.
"На початках я не міг рухати взагалі нічим. Повністю ноги в мене не рухались. Все, що нижче пупка, в мене був парез. Починав я реабілітацію з мінімальних рухів, не своїх, а реабілітологи їх робили. Підіймали ноги, відводили в сторони. Тоді я багато чого не міг. В мене вже пішла тоді атрофія м’язів", — розповідає Юрій Стецюк.
Військовий Юрій Стецюк у візку після поранення, отриманого на фронті, 2022 рік. Фото: Суспільне Хмельницький
Спочатку дуже хотів повернутися до служби, розповідає Юрій Стецюк. Далі, каже, мотивувала жага до життя.
"Але вже з часом, після пів року, почав розуміти, що це дуже тяжко, і набагато важче ніж я думав. Тому що з’явилися супутні захворювання. Основне — це було бажання встати й провернутися до минулого життя. Ходити, бігати — оце мотивувало", — пояснює військовий.
За словами Юрія Стецюка, за два місяці реабілітації почав відчувати ноги.
"Перше, що я відчув — це були по ногах "мурахи". Потім почалися біль та тактильні відчуття. Вже міг відчувати свої дотики. І ось так поступово воно опускалося все нижче і нижче", — згадує колишній офіцер.
За останні три місяці, каже Юрій Стецюк, в одному із медичних центрів Одеси навчився заново ходити.
Військовослужбовець Юрій Стецюк після реабілітації, листопад 2023. Фото: Суспільне Хмельницький
"Я перший місяць приїхав до них на інвалідному візку. А через три місяці я вийшов вже з однією паличкою. Щоранку в мене починалися заняття: спортзал, бігова доріжка, ходьба на далекі дистанції – від кілометра і більше. На другому і третьому місяці я вже до моря ходив. Ми ходили й з милицями, і з однією милицею. І так бралися за руку самостійно йшли – реабілітолог біля мене був", — розповідає Юрій Стецюк.
Найважче було відмовитися від інвалідного візка, розповідає Юрій Стецюк.
"Прийшов реабілітолог до мене і каже: я в тебе коляску заберу. Тож почав ходити на милицях на заняття по сходах", — згадує колишній офіцер ЗСУ.
Юрій Стецюк під час реабілітації вчиться ходити самостійно, 2023 рік. Фото: Юрій Стецюк
До служби у війську Юрій займався футболом. Зараз має мрію — самому здійснити пробіжку.
"До академії займався футболом, боксом. Мрію побігати. Повністю самостійно пройтись. Без того, щоб мене там хтось страхував, підтримував. Бо все ж таки страх є. Але мрія пробігти, хоч трохи згадати як це", — каже Юрій Стецюк.
За словами Юрія Стецюка, у планах на майбутнє — продовження реабілітації.
Що відомо
- 21-річний лейтенант Юрій Стецюк зі Старокостянтинова Хмельницької області 11 місяців прикутий до крісла колісного після бойового травмування, котре отримав під Слов’янськом. Донині після перелому хребта офіцер не відчуває стоп. Юрій Стецюк розповів Суспільному про свою коротку службу на посаді командира танкового взводу і про довгу реабілітацію.
